Жінка-зима

Зима – це жінка у хутрі,

Так елегантні її шати.

За шлейфом сивих хуртовин

Вночі її не відшукати.

У серці лід, в очах кришталь,

В душі холодна неприступність.

Обличчя сховує вуаль –

Там королеви ніжна мудрість.

Зима – це жінка у хутрі.

Самодостатня й гордовита.

Ледь чутно звук її ходи

По залах, снігом оповитих.

У серці біль, в очах печаль.

Торкніться струн душі холодних,

Накиньте їй на плечі шаль –

Розтане крига прохолодна