Життя каштанова свіча

То травень був, цвіла весна-красна.

Ромашок очі сяяли-жовтіли -

Це літа озивалася луна.

Жоржини гордо й пишно квітували,

Як полум"яний осені привіт.

А там і зимонька знов мчатиме на санях

Згори по кучугурах снігових.

Весна - то наша юність гомінлива,

Махнула молодість , як літечко крильми.

Пора осіння - досвід є життєвий,

Поважна старість - то сестра зими.

2016 р.