Зорі

Іноді згасають в небі зорі,

Падають і креслять небосхил.

Граючись, дракони бірюзові

Ловлять їх на стріли довгих крил.

Коли є на те найвища воля,

Поклади подалі від доріг

Кожну крихту, що вмістила долю

Тих, кого ти в небі не зберіг.

Відроди їх - квіткою, сосною,

Чи пінгвіном з крижаних морів.

Або мохом, що укрив собою

Маківки полеглих стовбурів.

Тільки б не камінням і не пилом,

Не рясним прошарком у горі -

Бабкою малою, що на крилах

Носить відблиск згаслої зорі.