002_032

На роздоріжжі цієї осені

Вона просунула руку мені крізь волосся і

обхопила плоть мозку, встромляючи пальці в м’ясо.

«Віддаю, віддаю, не жалію…»

З Ким б ти не був, де б не спав,

ти завжди лишатимешся тим, ким ти є… ше говорити.

Мій біль сягає скронь, сягає "мавпочки".

Зелене полум’я життя здіймається у мене в

голові, понад очима.

2016-17