1. ти пиши лиш

ти пиши лиш

не полишай писати

і вкладати все серце у кожен розбитий рядок

має хтось на землі цій жорстокій усе записати

вкласти тіло і душу в заримований світ помилок

не сиди і не думай

для думки часу замало

кожну думку краде хтось як струмінь живої води

у час спеки

пиши

не зважай чи доречно чи вдало чи може невдало

правда любить зникати і любить щоб її несли

вона часто ховається в серці розбитому кулею

або плаче закрита в чиїхось вустах через тиск

виривається слізьми у жінки що стала зозулею

чи крізь лезо що вбитому тихо промовив блиск

правда хоче кричати та споконвіків безголоса

а поет голос має дзвінкий і гучний

розкричися хоч здавна смутна ти і зовсім боса

повідай

бо твій голос для правди досить значний