1945-й кілометр — БАМ

Тут я запишу письмо своє БАМу на проголодь часу.

Розум державний в очах: сорок п’ятого року, дев’яте.

Чоботи й мар, комарі реактивні і світло велике.

— Не обійду вас усіх, — каже Земля ще не менша.

Знизу оббиті озера хмарами білими — літо-зимота.

Трудно на ногу стає наш сталевий оцей міліметр,

І важко вітрам — на губах вічнотундри ЯК-40 свискоче,

Братська червона земля, а за нею ще Зея з Читою.

Ріки запишу: Чукша, Окунайка, Турука, Кичера.

Знову запишу: Зима, Окукикта, Бальма, Кимильтея.

Бадю і Уб, Тос-Юрях, Ліву Маму і Праву,

Нію і Мокву, Киренгу з Уркою, Каду і Кунерму,

А, на придачу, запишу Кунарпу та Їю з Улгою…

Ні. Не запишу. Запишу одні лише очі народу.

Волгу запишу в очах сорок п’ятого — далі-далеко.

1977