2

By Маркіян Козак

Written 2024-10-09

маленька душа,

що росте, не спада,

любить, чарує та діє.

її ніжний крок,

окремий різновид

шепіт дощів у надії.

вона не спішить,

мов річка тече,

спокійно й лагідно лине.

у затишку дня,

серед м'яких обійм,

серце її не спиня.

щоночі в тиші

плете вона світ,

теплий, як сон, що не сниться.

любов її — вогонь,

що горить без меж,

і в цьому весь сенс її криється.