23.11.22 22:54

Світла у місті нема.

Довкола панує пітьма.

Холод вороже заходить у вікна.

Променів ранку чекати довіку.

Вій генератора стих у подвір’ї.

Київ ніколи не був таким тихим.

Погляд свічок із сусідніх будинків

теплу надію дає до світання.

Темрява не обірве сподівання.

Страху нема. Є хвилювання.

Чи всі вже дісталися дому в цей час?

Чи встигла швидка, промайнувша повз нас?

Чи вижили люди, яких зачепило

ракетою в їх житловому будинку?

Чи буде зв’язок подзвонити коханим?

…Війна не дає нам ненависть саму.

І злість і страждання, і втрати і біль

породжують також любов у нас всіх.

До рідних, до друзів, до міста твого.

До тих, хто боронить свободу його.

Переоцінка усього буття -

цінуєш ще дужче любов та життя.

Хай зникне та пошесть з терен України.

Ми виженем їх, ми як ніколи єдині!

Єдині в любові, сміливості й вірі.

Безпеки нам всім і Слава Україні!