25 кадр

Наче двадцять п’ятий кадр,

вихопила твою присутність

не як людина,

а позаінтимністю космосу:

кожну жилку

позаторішнього сонця

й солодко-млосної ритміки

шерхлих зап’ястків…

Хто?! Хто краде силу

того двадцять п’ятого,

що тріпоче подушкою нерви,

й вона визріває тобою!

А потім, відкашлявшись сном,

зотліваю цигаркою,

яка напівстерто

з-під прісних підошов

вже вірить асфальту…