3 Plain living and high thinking

Щоденно зустрічаю у метро

студентів, навантажених книжками.

Обкладинки читаю крадькома.

Наймення Фройда, Дарвіна, Шекспіра,

малознайомі назви дисциплін

вселяють в серце невгасиму тугу.

Не запідозрить молодий студент,

що юна мати із малятком поруч

жадобою наповнена ущерть,

що в погляді її і жаль, і заздрість.

Та ось знайшлися батькові ключі,

що відімкнули, мов Сезам заклятий,

замки на дверях в університет…

Поширився зненацька горизонт,

і груди виповнив великий простір,

як в альпіністиці, де кожен вищий шпиль

зміняє перспективу і веде

в запаморочливе розріджене повітря,

що пахне радістю пізнання і покори.

Зміняю розкоші щоденного буття

на привілей ширяти у просторах;

солодку лінь спочинку віддаю

за вперту дисципліну інтелекту.

У час, як подруги, що з ними я росла,

готуються, обдумують в деталях

і модну зачіску, і сукню дорогу,

бо йдуть усі на елеґантний баль —

я — з торбою книжок через плече,

у скромній, дешевенькій спідничині —

біжу увечері в неприязне метро,

щоб встигнути на лекції у школу.

Та не на кожну я готова жертву.

Є вартості цінніші за життя,

за поступ думки, за багатство книг.

Ось в мене є цілюще джерело —

захоплююча пристрасть почуттів:

з криниці людського тепла і щастя

черпаю силу жити і рости.

Сама своїх вирощую синів,

і це — не просто радість материнства,

це — мов лабораторія життя,

це — наче другий університет:

спостерігаю, як росте дитя,

як ширшають у нього горизонти,

як немовлятко — вчора в пелюшках —

підносить голову,

спинається на ноги,

як вимовляє перші звуки слів,

як починає ставити питання,

космічні обсягом —

і як іще не знає,

що відповідей не знайти ніколи…

Спостерігаю з захватом німим

маленького філософа в штанцятах:

це ось іде малятком крізь віки

і хоче в жменю уловити вічність

людина, що у ній живе і Бог.

1975/1978