4 Прощання

Кипарисів шпалір проводжає шосе на північ

і дроком жовтогарячим розцвітає прощання жаль.

Чатир-Даг заступає дорогу.

Кам’янистий лицар Демерджі

простягає руку до моря.

— Не зупинять.

Мандрівним птахам

шлях щоразу у вільний вирій.

Та десь тут залишаються гнізда

повні туги, любові, надії…

— Як це добре, що гори ці — вічні,

що краса — незнищенна й безсмертна.

В дорозі з Ялти до Симферополя,

6 липня 1974