№5

Забирай її, бо вона точно твоя.

Твій голос, твій морок, і тіло, й безодня.

Що я? А що я? Мене вже нема —

Я sitcom-ний пілот, fuck-up епізодний.

Тримай її, бо так хоче вона.

Я? А що я? Я птах, я дрон, я літак безпілотний.

Мої аеропорти спалила війна,

А ці злітні смуги будують так довго.

Тримай її, бо вона ж завжди й твоєю була.

І вчора, і зранку, і коли ми були разом.

Ти тут був постійно в найглибших думках —

Це я збував тебе кожного разу.

Ти не зможеш із нею, як міг з нею я.

Та вона обирає душею, не тілом.

Я лечу поміж хмар у грозу навмання,

Чорні скриньки, як згадка, про те, що хотіли.

Тримай її, бовдуре, до свого останку.

Цілуй її, гнидо, так ніжно й як треба.

Не звертай уваги на фюзеляж і уламки,

Я довго летів її небом.