5 Буря

Від хмар, що грозою нависли,

сховайся в старому Ринку

у браму середньовічну

і слухай, як дощ на бруку

вистукує марш похоронний:

це плаче камінне місто.

Сховайся в старезну браму

від бурі, від блискавиці,

щоб серце, вражене громом,

не розкололось надвоє.

Чи чуєш заліза скрегіт?

Це ковані двері скрегочуть,

мов зуби, стиснуті з болю.

У дверях — старий львів’янин

(немов зійшов із портрета

сивобородий Корнякт)

вежею показує в небо.

І справді: між хмарами бачиш,

що йде від Високого Замку

малесенький клаптик блакиті.

І віриш, і ждеш на сонце.

У Львові, 9 липня 1974