5. кожен день ставав чорними літерами

кожен день ставав чорними літерами

на білому аркуші нового життя

хоч настала весна але перестали родитися квіти

а найкомфортнішим місце стало старе укриття

пригадались усі найтепліші слова любові

і прокинулось в кожного спільне серцебиття

й вишиванку згадали де хрестики всі кольорові

й наперед розфарбоване барвами наше життя

пригадали й про волю що Герб наш до нас промовляє

і Славень наш кожен з давніх-прадавніх часів

і що небо блакитне над нашим родючим полем витає

залунав на весь світ наш потужній козацький спів

я це все занотую у кожному-кожному слові

я вже знаю для чого я й з чого мені творить

як багато у нас тепер стало любові

як нам хочеться сильно кохати дихати й жить

сонце рум’яне вставало як і раніше

та не всі прокидались із вічного вже сну

все ж нас стало настільки усіх більше

що для себе ми створимо нову чарівну весну