А це страшно

А це страшно,

коли ненароджена дитина помирає.

Страшно.

Коли батько дитини зберегти життя їй благає.

А мати не чує. І йде у пологовий,

Хоче позбутись дитини.

Страшно. Бо вона з нього вийде,

І знову назветься «людина».

Страшно,

коли у жінки в автобусі по всьому тілу синці.

А чоловік поряд з нею сміється, і стискає її руку в руці.

Страшно, коли шлюб – це терпіння.

Мовчання, бо ти – дружина.

Страшно, що чоловік це повторить,

І знову назветься «людина».

Страшно,

коли ідеш біля школи і замість дзвінка на урок

ти чуєш, як троє підлітків, хлопців, забивають одного у куток.

Страшно, коли через довге волосся

Забивають, бо ти «не мужчина».

Страшно, бо ці троє виходять,

І знову звуться «людина».

Страшно,

коли приходять чужинці, і кажуть: «ми вас врятуєм!»,

розбивають твій дім, беруть тата в полон,

а меншу сестричку ґвалтують.

Страшно, коли мільйони людей

Споглядають подібну картину

І роблять вигляд, що цього не було,

І знову звуться «людина».

Страшно,

коли люди байдужі до соціальних проблем.

І коли за столом ви збираєтесь, не знаходиться інших вже тем.

Страшно,

коли у світі сучасному в моді жорстокість і люті.

І зовсім не в моді просто людиною, не просто залишитись –

Бути.

Прикро, що цих недостойних «людей» не посадиш усіх за ґрати.

Але точно, їм всім після смерті буде, за що відповідати.