А ДЕСЬ РОЗЛУКА ВЛАШТОВУЄ ПРЕМ’ЄРУ
Written 2017-11-09
Дощ тупоче парасольками уперто
Закличним вогником блимає таксі
Смакує осінь солодке «Амаретто»
Шепоче вітру за презент: «Мерсі»
А десь розлука влаштовує прем’єру
Без сліз, істерик, зайвих нарікань
Для знищення надсилає в атмосферу
Список невтілених бажань
ВІН дивиться на неї, вже чужу
Серце в грудях сполохано тріпоче
Краса розвіялась кохання міражу
А ворона з суму радісно регоче
Він у пам’ять змальовує похапцем
Її образ, кожну родимку й рису
Туди часу не вдертися половцем
Йому зась до спогадів мису
ВІН обійме її міцно востаннє
Торкнеться ніжно вустами щоки
Жалібно скривиться небо прадавнє
Йому прощання завжди невтямки
© Леся Приліпко-Руснак, 09.11.2017