А ДО ТОГО... (ПЕРЕДМОВА ДРУГОЇ ЧАСТИНИ)

Темно в пообідній день,

Темно-чорно запівніч:

Ледве коло оберне,

Значить - скоро померти

Й відійти в потойбіч.

Ледве коло оберне,

Значить - скоро померти

Й відійти в потойбіч.

Дайте-дайте вогень

Щоб облизував піч,

Хоча те лихе вперте -

Поривається зжерти, -

Йому стануть на стріч.

Хоча те лихе вперте -

Поривається зжерти, -

Йому стануть на стріч.

Калиту обмажуть щедро

Наче сонця коло медом:

В небо повертайся, в небо,

В небо, Сонце, бо так треба,

І візьми на добру долю

Наших дум з собою.

Калиту обмажуть щедро

Наче сонця коло медом:

В небо повертайся, в небо,

В небо, Сонце, бо так треба,

І візьми на добру долю

Наших дум з собою.

Чом очі пильно так шукають щось в вогні,

У тих жовтогарячих полум'яних язиках, що,

Як не мати з ними згоди,

Ладні спопелити все до праху?

Мов паростки до сонця тягнуть стебла із глибин землі

Й теплом з дощами наливаються в колосся стигле:

Під сонцем життєдайним родить земле

І тим, хто молиться, зимою світить в хатах -

До нього линуть і малі, і літні,

З іскри малої починається життя,

Горить, роздмухуючись вітром

І, догоряючи, золою тліє, -

А звідти вже немає вороття...

То тим, хто жити так щосил воліє, -

Робіть і дякуйте із щирими дарами, як земля

Попід небесним світлом -

Тоді ні холод, ні зима, ні вітер лютий,

Ні сонця найкоротший в році день

Не будуть мороком, який вкриває очі,

Допоки хоч один пала вогень,

Що світло і тепло дає посеред ночі,

Надію даючи, що завтра - буде, -

Співатимуть і сонцю, і землі пісень,

Допоки пам'ятають люде...

Добігає коло -

Рік пройшов - і повно.

Скоро-скоро почнеться -

Всесвіт перевернеться

Й все повториться знов.

Скоро-скоро почнеться -

Всесвіт перевернеться

Й все повториться знов.

А до того хай небо

Тримає щосил тебе

Як тримає місяць й зорі,

Гей, над землею нагорі.

Скоро народиться, скоро,

Скоро, а до того...

А до того хай небо

Тримає щосил тебе

Як тримає місяць й зорі,

Гей, над землею нагорі.

Скоро народиться, скоро,

Скоро, а до того...

_________________________

Любі читачі, як завжди нагадую вам, що мої вірші це, перш за все, лірика до моїх пісень, а тому звертаюся до вас і пропоную ввести у пошуку на будь-якій зручній для вас платформі YouTube Spotify або iTunes :

Грудень - Передмова Pt.2 (А до того...)

Будь-ласка, я вкладаю дуже багато натхнення і сил у створення композицій, тому буду радий увазі з вашого боку.

Альбом "Так Треба", до якого входить ця пісня, це календарно-обрядова опера, яка охоплює період корочуна - найтемнішої частини року, починаючи від дня осіннього рівнодення та завершуючи зимовим сонцестоянняи і різдвом божича Коляди.

Сама назва пішла від ідеї циклічності і незмінності природних речей - ми не можемо відмінити настання зими, "смерть" Сонця, зимовий сон тварин, дерев, землі, бо все це є важливим етапом переродження природи та її наступного пробудження весною.

🗿Перший альбом "Бувальщини" був зосереджений на поверховій українській міфології, але я прагнув більшого, хотів не просто окремих згадок, а повністю заглибитися в нашу культуру, прагнув, щоби альбом був монументальним, величним оспівуванням зими, краси природи, особливостей того, що є зима у широкому розумінні, у Всесвіті, переходу від жнив до обжинок і від обжинок до важливості зберігання вогню у хатах, культу Сонця, його смерті та зустрічі молодого Сонця на різдвяний ранок. 

🔱В процесі опрацювання літератури для написання альбому я повністю відійшов від Християнства, вперше всерйоз замислившись над тим, яке багатство народних вірувань за минуле тисячоліття було знищено через утиски церкви.

🙏Альбом "Так треба " - це подяка і ласка природі, Всесвіту, життю, Сонцю, богині зими та сплячої зимової землі Марі, мудрому Велесу, написана з любов'ю та бережливою повагою до всіх поколінь.

🌬️У природі не має доброго, не має поганого - усе є невід'ємною частиною буття. Світ прокидається навесні, пробуджуючись від зимового сну, і знову розквітає бурхливе розмаїття життя. Тонкі паростки, що віднайшли шлях із глибин промерзлої землі, поступово наливаються рясними дощами та світлом молодого сонця у духмяний травостій. З плином часу багатство, що колоситься на полях, обласкане сонцем та вітрами, досягає своєї зрілості та стиглості. Сповнене сил та життя, воно уособлює всю велич, красу та вольове прагнення до існування в цьому світі. Природа віддає найкраще, природа забирає найкраще. Та час іде, бо так треба... 

🌨️По осені настають Велесові години і все відходить до сну: засинає земля, завершує свій річний колообіг сонце на небі і весь живий світ завмирає... 

То відчувають птахи і, поступово, один за одним, збираючись у клин, відлітають кудись...у ті краї, які звуть Вирієм - боже місце, місце вічного сонця і тепла ... Можна було б приєднатися і летіти разом із ними, але тоді... я не побачу головного, я не побачу, що далі, я не побачу її... Стільки усього повинно статися, невідворотного, невід'ємного, без чого ми не зможемо відчути і зрозуміти, що таке відродження навесні. Стільки усього... Бо так... Треба...❄️