А мені б зупинити цей внутрішній монолог

А мені б зупинити цей внутрішній монолог.

Залишитись у моря, хвилям віддати страхи.

Якщо розглядати змістовність цього життя

То всі ми у ньому, відверто, просто невдахи.

Про беззмістовність казати ще більш беззмістовно,

Кому воно треба, коли є їжа і комп?

Робота, домівка, сон. Це коло, напевно.

Та, перепрошую, більше мі любиться ромб.

Ямби, хореї, яка тут до біса різниця?

Як відчуваєш, так крила береш - і лети

Форма для думки не тільки взірець, а й в'язниця.

То ж будь обачним і крила собі не руби.

Я відчуваю.. я думаю.. я навіть знаю..

Але я не впевнена, чи є тут хоч одне "я".

Я ані в зграї, ані сама не літаю.

Я загубилася в пошуках небуття.

Егоїстично будую твій образ без тебе,

Прив'язую стрічку на очі, не чую команд

Що безперервно кричать мені "Прошу, не треба"

Я прив'язалась. You're my obsession now.

Моя нестабільність - єдина стабільність у світі.

Ці стіни залізобетонні. Ти їх надламав.

На мінному полі із часом побачимо квіти.

Завдано шкоди, але я жива. Не зламав.

18:56