А ОСІНЬ СПРАВДІ ЗОЛОТА

А ОСІНЬ СПРАВДІ ЗОЛОТА́

А осінь справді золота́,

І золото в усе вплітає.

Пташина в вирій відліта,

Та й злото-ки́лим простеляє.

Усе фарбує навкруги,

Вдяга дерева в позолоту,

Жовтіють зелен-береги,

Бо взяла осінь злото-ноту.

Вона тональність задає,

Й скрипаль їй вірно за́вжди грає,

Нові́ шедеври видає,

І струн красою так торкає.

Ще їй насвистують вітри́,

Із скрипалем вони співають.

Цієї так бува пори́,

Й дощі прикра́си не змивають.

А зо́лота приве́зла віз,

Щоб листю й травам все роздати,

Та засмутився верболіз:

Й його вдягнула в злото-шати.

Мандрує в лісі і садах,

Чаклує пензлем, наче фея,

І рухи, наче в віража́х,

Створилась злото-галерея.

Ця витівниця золота́

Гуляє в парку і діброві,

Із нею всюди красота

І краєвиди кольорові.

21.10.2021 р.

© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2021

Свидетельство о публикации №121102106363