А щастя криється в простих речах —

А щастя криється в простих речах —

В ранковій каві з медом, у розмовах...

Воно живе у наших добрих снах

І серед нас десь, мовчки, тихо ходить.

Воно — ось тут, у душах, де добро,

Що світлом лагідно крізь темряву проб’ється.

Воно — між нас, у посмішці маляти,

Який з теплом та щирістю сміється.

Воно живе в світанках і в ночах,

Коли ми поруч з тим, кого кохаєм.

Воно ховається в простих речах,

Та іноді про те ми забуваєм.

У затишку, де пахне пирогом,

У щирім «Як ти?» — без потреби й звички,

І у листі, написанім з теплом,

У маминій натомленій усмішці.

У пісні, що знайома з давніх літ,

У запаху весни опісля грому,

У щасті — бути з кимось поруч вмить,

Без зайвих слів, думок і без утоми.

У зустрічах — опісля довгих літ,

У слові тім, що зцілює без ліків,

У вірі, що сильніша за весь лід,

І в погляді — без болю й без криків.

У спогадах, де сонце і ріка,

Де ми малі й сміємось без упину,

І в небі — там, де зірка не така,

А серце чує рідную хатину.

Так, щастя — це не вигадка із мрій.

Воно — в очах, в моменті, у довірі,

У тиші, що не тисне, а зігріє...

Аби лиш ми його не прогляділи.