а ти роззираєшся навсібіч...

а ти роззираєшся навсібіч

ніби підбираєш краєвид до ключика

застряглого в загрудній кишені

поки нервово скаче по мові

віршник без голови

аж підсипається сон-трава

з-під копит у совині гнізда

і стікає з гриви лимонний піт —

у ставок із чаїнками ряски

й мереживною білизною лілій

що манить на себе місячне світло —

щоб ніч була тихшою,

щоб ніхто не завадив

чути як в задзеркаллі коропа

русалчина проява блукає

й шрамами на її фантомних підошвах

пишеться Євангеліє від блукавої,

й щоб відмичками ключиць

відчиняти навстіж запахи хвої

до найтонших ефірних молекул

від яких тікатиме вітровій —

з поривами до двадцяти маків в секунду,

з підкиданням йодних яблучних кісточок

у щитовидні вулики пасік,

з налипаннями мокрих равликів

до стінок неба

де повня висить

мов голова без вершника

а ти вчергове обертаєшся попід нею

з самого себе

на себе самого

08.07.23