А він вночі мені пише

А він вночі мені пише, мов нічого не сталось.

«Привіт, як ти сонце? Мені, ось, не спалось,

і от написав, мені просто цікаво…

Доречі, не хочеш сходити на каву?»

«Стільки часу минуло, ти як, незаміжня?

а я розлучився, зрозумів - не моє…

Все спитати хотів… чи серце твоє

Памʼятає мене? Ну хоч трішки?»

«Добрий вечір, знайомі?» - запитую я.

У відповідь тиша, а потім читаю:

«Перепрошую, пані. Переплутав, буває…»,

І ніби з під ніг моїх йде земля.

Не свята, і не стерво, але я не можу

Згадати як добре було нам разом,

Коли він буквально зрівняв мене з дном,

І тепер я на себе колишню не схожа.

Не серце, та памʼять тримає образу -

Я прощу, обіцяю…але не відразу...

А поки

Глушу тіло вином та іншими чоловіками

Щоб забути все те,

що було поміж нами.