А я пишу й писати буду

а я пишу й писати буду….

люди, пиво…і трава…

не забуду…

може з блуду

перетворю все в дива.

захлинатись від дихання

і ридати від свободи…

помилки, стежки, страждання

нові і старі пригоди…

що ти? хто ти?

звідки і куди?

з понеділка чи з суботи?

скажеш “стій” мені?

чи “йди”?

ти – людина.

я-щось інше.

незнайоме й не просте…

ніж кісток мішок я значно більше

ще і серце не пусте.

всіх міняє так довкола

те, що ЛЮДИ “життям” звуть,

а я людиною не буду

в мене є свій шлях і суть.

ви міняйтесь.

вдовольняйтесь.

хочете, й щасливі будьте.

лиш з очей кудись дівайтесь

і всі речі не забудьте.

я буду йти у кедах рваних,

треба бєрци взую й каблуки.

не потребую я усіх вас “странних”.

є поруч ті, з ким в нас одні думки.