А я вже живу без тебе!

А я вже живу без тебе! Ти уявляєш таке? Чи ні?

Можу вільно розправити плечі і не чекати образливих слів.

Та й очі твої без блакиті, а сірі, як мокрий асфальт.

І крила мої з кривавих рожевими можуть стать.

За руку тебе не візьму вже і не подам свою,

Бо рими мої не шукають більше гітару твою.

Бо ти вже досвідчений дядько, Говерлу свою підкорив.

А я така собі жінка-дівчинка, яку ще світ не зловив.