а я згадую з дня на день

а я згадую з дня на день,

як ТИ палив поцілунками.

плечі оппікав серпень…

на краю світу ми

бавились мов діти ті

у своєму двокімнатному

всесвіті…

ТИ псував усе докорами

нищив те, що берегли

гучними криками

ми без сварок не могли.

і хвала моєму терпінню

бо зібравши речі

швидко пішла б

поїхала б, до речі…

ранком чай та поцілунок –

загладив провину,

я – твій порятунок.

складаєш повинну.

насолоджуємось літа

залишками

невдовзі осінь та

кава з вершками…

і ми до міст своїх

як птахи розлетимось

повернути можна їх,

а от нам не судилось.

знов…

бо зібравши речі

ТИ швидко пішов

поїхав, до речі…