А якщо не дивитись, що скажуть люди?

А якщо не дивитись, що скажуть люди?

Не страждати про те, чого може й не буде,

не жадати того, що насправді й не треба,

не чекати, що хтось усе зробить за тебе?

А якщо не зважати на натовпу осуд?

Не боятися жити на власний розсуд,

не дивитися фільм, якщо не цікаво,

полюбити чай замість гіркої кави?

А якщо наплювати на прийняті норми?

Не силитись влізти у рамки та форми,

не горіти у полум’ї моди і трендів,

а знати міру, дослухатись до себе?

А якщо забути про гіркі образи?

Не втрачати час на безглузді фрази,

а здійснити мрію, знайти кохання –

і кожен день жити, як востаннє?

А якщо перестати себе цькувати?

Не шукати в собі недоліки й вади,

не соромитись бути незручним й непокірним,

а собі залишатися завжди вірним?

А якщо не гаяти час на дурниці?

Із власних страхів не робити в’язницю?

І бути душею трохи світлішим...

Чи буде кожен з нас щасливішим?