Адресат із минулого

У минуле не відправити листа:

Є адреса – та немає адресата.

Ти мене забула. Ти мені не рада.

Я кохаю досі. Це – моя розплата,

Це – нещастя арифметика проста...

Та і що б я написав у тім листі?

Ну, хіба про те, що не забув, на подив,

Як вуста горіли, як світився погляд,

Як ішли по долі ми з тобою поряд,

У своїм коханні грішні і святі...

Ну, можливо, надіслав би ті вірші,

Що писав тобі, а ти їх не читала:

Їх, повір мені, написано немало –

І у кожному душа моя згорала,

Балансуючи зі смертю на межі...

І якщо не наяву – хоча б у сні

Хай до тебе завітає листоноша

Із моїм листом, якого я не можу

Написати так, щоб душу не стривожить,

Але так, щоб ти відповіла мені.