Афіна

Мов мені, зоре, народжена в бурі,

кречети чию гойдали колиску

хвилями співу вогніючих фурій,

звідки черпаєш ти світло для блиску?

Ким були звінчані леготи літні

лагідні з хугами фйордів, що веснами

спе́чним арканом вітрі́в у граніті

рухами скульптора стан твій витесував?

Полумʼям капища ко́го із пращурів

повняться карі бездонні заплавини

золота, що поміж дикими хащами

в повню добу́ли і в тиглях розплавили?

Хто наріза́в на стрічки́ падолистові

теплої осені пелехи виріїв,

що в твої коси янтарними зблисками

присмерком літнім вплітали валькірії?..