Айсберг

Її душа була схожою на айсберг

Де розбивались тисячі людей

І кораблі не залишились без вантажень

Їх враження про неї всі змінились

Казали люди : «бодай лиш трохи,

хоч побачити її на мить»,

А вона була немов колода,

Замкнута, закрита від усіх.

Як камінь серце її стало,

Усі не розуміли і питали:

«Чому, чому з тобою таке сталось?»

А вони лиш в відповідь всміхалась

Одна вона знала й розуміла,

Що душі всім тим людям завжди гріла,

Айсберг - тим яким вона була

Уламок льоду, та для інших всіх - тепла.

Тінь в океані виглядала страшно,

Проте нічого не поробиш з цим, повір

Великий, сильний і відважний

Яким б не був ти, для всіх інших - звір.

Я айсберг тут стою завжди

А де подівся ти мій кит?

Чому ти знову кинув тут одну?

Чому поплив до інших в нову бездну?

Ти ж говорив і обіцяв мені тоді,

Що будем разом назавжди.

Я нерухома і для інших - тінь.

Для кораблів - загроза

Для океанів - біль.

А звуки твої, музика твоя

Для мене були, радістю й відсвіженням

Прийди, врятуй мене від океанів

Бо в свому ж льоді тут скоро потану…