ΑΚΟΛΟΥΘΙ

Їхні пальці провітрюють сторінки книг,

Що стрекочать мов бабки над ставом, — в старій крамниці.

І цвітіння води, і повітря старих надій,

Надихає на сум і збираються серце втопити

У затхлім хвилінні застояних вод-чорнил.

Все по літерах топчуться стерті підошви твої,

Серед сотні дрібних, прописних, що торгують шляхами,

Я залишив сліди, ще підбиті з новітніх часів

Де «З любов’ю» лишається відтиск старих сандалів,

Але ти затоптала внівець перебивши сліди

І в землю втиснула античне: «іди за мною».

23.03.2024