Альбатроси

Чи бачив хто, як сліпнуть думи

І серце розпадається, надвоє розколене?

І коли вирисується воно зі стуми —

Це ж жах, коли побачить, що воно — оголене.

Чи чув хто, як мріють роси

Про життя вічне, ранком, як червоніє схід?

Над гатором безшумлять крилаті альбатроси

І над душею — привиди страхіть.

Заспокоює електрика —

Так ясно забутись,

довірившить електричному богові.

Більше галасів, стуку,

більше гаму, дзвону, крику —

Дайте людей сюди, дайте реву, стогону, реготу,

дайте ворога!..

28. II. 1917. Владивосток