“Але було вже пізно мальвам”

Але було вже пізно мальвам,

І літові, і ластівкам,

Лиш далечінь синьоблагальна

Когось благала: не пускай!..

Але — прощалось. Вітром-листом

Чи по тобі, чи по мені.

Пустилось берега все чисто —

Одна розлука на коні.

Давно своїм вирлатим оком

Нас приглядав вирлатий час,

І маємо: оце глибоко,

А це ось мілко поміж нас…

Я знаю: соняшники карі,

І карий грім у гримині,

Та чемодан у автокарі,

І ти, як свічка, в далині.

1975