Але хто знає. х#148

Трон є імператорським, лише тільки тоді, коли на ньому сидить імператор.

Ти стаєш по справжньому вільним, тільки коли все остаточно втрачаєш.

Я висів на гудках телефонних, так довго, що наді мною зжалився сам оператор,

Він сказав:

- Я не відповідальний за твоє життя, і ти це знаєш.

- Тоді нащо це все?

Відповів риторично я, і поспіхом повісив трубку…

Мені здається, що моїм рослинам просто не вижити без належного догляду.

Мені здається, що я навіть не в силах їх, просто так, банально полити.

Я приніс лікарю свій мозок, на ретельний та професіональний огляд,

Він сказав:

- Інколи, деякі речі, легше викинути, а ніж ремонтувати.

- Мені розібратись самому?

Відповів риторично я, закриваючи урну…

Краплі соленої води, стікають по стінах, по опухлих від вологи шпалерах,

Як же добре, що ніхто не помічає, що це я відкриваю свої власні крани.

І в кімнаті повної води, я веслом одним гребу, як раб на галерах,

Але я лише кружляю на місці, поки сіль повільно розʼїдає рани.

І я скажу:

- Зупинитись на мить не означає зупинитись назавжди.

Але хто знає…