Алхімічне

Тримаючи усе твоє кохане тіло в колбі,

разом з рідкісною душею

струшуючи колбу миттєво

бо це суттєво

Подумки кажу собі:

Ти не покриєшся іржею

буде все взаємно

буде все так просто і так життєво

Роздивляючись у колбі

Який ти прекрасний

Подумки кажу собі:

Буде все своєчасно

Назовні спокійна

Всередині пожежонебезпечна

Але вогонь цей доречний

І це безперечно

Руки твої роздивляюся крізь скло чарівне

Такі близькі і далекі просто безмежно.

Лице твоє чомусь трохи сумне

Як завжди ти ховаєш погляд, але не сховати себе

Мій бубновий туз б'є твого трефового валета

Але ти підтримуєш в мені

Поезію

Ти робиш з мене поета

Я йду по амброзію й трави

Я додаю їх у колбу, зовсім трохи

Я б насправді проміняла б тонни слави

На кохання нашого строфи

Щоб усі місця, де кадри мрій і снів

мені були з тобою,

здійснилися:

Був той дощ

те багаття

ті цілункі шалені

й освідчення твоє

не наснилося

а здійснилося

просто, як вода чи це небо

що я набираю у жмені

І ось я дивлюся у колби свої

В одній — метелики бузкові

В другій — блакитне сяйво

а в третій — ти, ти, моє диво

і тут всі сни і мрії вже зайві