Амінь Абсурду!

Ваш сатиричний образ Язичницького Сатани

З якого боку не поглянь, та і як і не крути

Якийсь злегка він кособокий

Хіба не бачиш?

Раз, два, три

З грудей зайва рука стирчить

А в шиї зайве око шукає для погляду опори

Об ногу кіт лащиться, мурчить

А Сатана звернув увагу на свої руки

Руки, що не знайшли для добра свого запоруки

"Творили добро, лише з метою злого"

Сам Ґете так писав, і як на мене, пречудово.

А потім Сатана підвів очиці в небо

Знайшов там Бога, перехрестився, та і зійшов у пекло.

А Бог зачудувано переглянув день.

Вибалувшив очі, а зі страху ледь не вмер.

Сатана страшний, неначе доля ветерана.

А неповторний сморід їдкий

Збив свідомість ангелів з аркана

Вони шугнули в ніч п'янючі

Від смороду. Шукали чари в ночі.

Хоч ніч ще не настала, аж ніяк. Ще день.

В очах їм потемніло

З землі почули "Дзень!"

А це попи, всі грішні, закінчили співати молитовних пісень.

Молитовних до Бога,

Лукаво глядаючи Сатану

Бо ж хто сім'ю нагодує?

І Церкву побудує? І не одну.

Шановний, до вас звертаюсь, Йоне Лорд

Ну звідки взяли ви акорд?

Скомпозиціонували їхню кількість у мелодію й звучання

А нам, смертним, залишається повчання.

Теорії, теорії, теорії і жодного мистецтва.

Чи суть тут вся ж у тому,

Що хтось не туди в'ється?

Як взяли курс на славу і амбіції

То й загубили всі свої моральні позиції.

Духовний світ побляк, хай і весна настала.

Куди ж подіти страх, що я ніким не стала?

Як бути тут? Куди піти?

В землю чи на небеса?

А Сатана всміхнувся: "Хто тут зна?"

Шановний Пане Йоне Лорд

Ви теж душу продали?

Бо я стою на роздоріжжі,

А обід і досі не подали...