Амнезія

Не згадаєш ніколи, нізащо, ні з ким,

У недолі за мить помінявшись місцями ,

Мов за помахом вітру життя крижаним,

Де твій голос від плачу летить у безтямі,

Між дурних голубів ,що як завжди клюють

Недозрілі плоди другорядної ролі,

Шістдесят!-а бажання ніхто не змінив -

Пташку Фенікс несуть до палацу сваволі

І сміються… і думають–марить вона

Про ошатні в’язниці на крилах зневіри,

Де уже не згадати ні мови, ні віри,

Тільки небо свинцеве в шпарині вікна…