Анахорет

Анахорет був дубом лісу,

Коли на листяному тлі ,

Немовби гурії гульвіси

Вона промчала на коні!

Лишивши шлях для серця смутку,

В блідій розтанув ворожбі,

Жбурнувши межі очі грудку -

Відбиток сліду на горбі.

Чи то на сон таке прийшлося?

Чи то болото з під ноги?-

Так добре між мурах жилося

І на тобі - сліди й горби.

Ніхто не відає... Ялини

І ті закуті в однострій.

Рядки латини між ожини,

Часу страшного буревій…