Анастасія

Анастасія

У душі його світ навпаки, незнайомий,

Один погляд запав у програмі як вірус.

У ній щось нове, щось йому не відоме.

Як лиш в очах ці чари вмістила?

І на силу спиратися більше - даремно.

Вона увірвалась в життя як месія.

Її світлі очі, волосся те темне.

Та ім'я її ніжне - Анастасія.

Легкі вії та подих, крок - мов в польоті..

Та небо над нею світліше за всіх.

Яким же він був колись ідіотом.

Коли відпустив її милий сміх.

Як у погляді світ вона умістила?

Хто вона - біль його чи чудесія?

В душі його знову себе воскресила.

На то і ім'я їй - Анастасія.