ангел смутку

Хлопчина, що в смутку на хмарах сидить,

Рахує секунди, хвилини й щомить.

Згадує день, що забуть він не в силах,

Хоч крик у душі розгортає вітрила.

Розривається серце від гострого болю,

Як вогонь, що спалює трави по полю.

Та попіл осяде — і в місці пустому

Виросте поле зеленеє знову.

Зацвітуть там зеленії квіти,запахне красою,

Вмиється серце живою росою.

І буде воно в тій красі процвітати,

Поки ангел не зійде 

його привітати.