“Анхізів син, вклонившися богині”

Анхізів син, вклонившися богині,

Поглянув їй, окрилений, услід:

Рожева хмарка крізь гірлянди віт

Пішла від нього у простоти сині.

Це ж нею дихав і сміявся світ,

Це ж їй молились зграї лебедині.

Їй, що вродилась у прибрежній піні

І що міцніша за міцний граніт.

Еней ще чув гарячої долоні

Безсмертний дотик на своїм чолі,

А в морі хвилі гналися, мов коні,

Гойдалися троянські кораблі,

І ряд очей, прихильних і ворожих,

На них дивився із чертогів божих.

1925