Анна

Нині не так схне, як учора.

А сіна — з краю у край.

Сонця нема. Громадільниня хвора.

Анно!

Боже помагай!

Веріт, ліжників повна комора.

Більш очей не зривай.

Витряси ті, що зіткала вчора.

Анно!

Боже помагай!

Ходить горою з граблями й косою,

А ночами тче і тче…

І тихо співає: на камені стОю…

Анно,

постій іще.