Аноніму

Ти пишеш мені анонімно,

що я погано виглядаю.

Цікаво:

ти бачиш моє обличчя

чи власний страх у дзеркалі?

Ти ховаєш ім’я,

бо правда потребує сміливості,

а не клавіатури.

Я виглядаю так,

як людина, що вижила.

А ти —

як голос без тіла

і без відповідальності.

Якщо моя присутність

тебе так дратує,

це не про мене.

Це про те,

що ти не можеш мене контролювати.

Пиши ще, якщо хочеш.

Я читаю — і йду далі.