Археолоґія

Л. Мосендзовi

Поважна мова врочистих вiтрин.

Уривчастi передвiку аннали.

— Ми жали хлiб. Ми вигадали млин.

Ми знали мiдь. Ми завжди воювали.

— Мене забито в чесному бою,

Поховано дбайливою сiм’єю.

Як не стояти так, як я стою

В просторiй залi мудрого музею?

Так виразно ввижається менi

Палючими безсонними ночами:

Я жив колись в простому куренi

Над озером з ясними берегами.