Асфальтоване небо

Асфальтоване небо, втомлене і потріскане.

Стікає плазмою по венах фантомного спокою.

Мені здається я кимось залишена, посеред вдаваної,

Чужої вистави ремаркою. Була на сторінках сценарію.

Діалоги затерті дешевою гумкою, та й так, що до дір.

Дерева сталевим гіллям дряпають спину,

Птахи геть німі, і вітру нема. І кисень дре горло.

Ця вся бутафорія нудить. А ти? Здаєшся живим та істинним.

Та наголоси гучно акцентують ілюзію.

Я мабуть тебе собі просто придумала. Вписала в поля

Красивим курсивом, що небо живе. А неба нема.

Моя воля крихка. З тобою надто хотілось дихати.

З тобою ще й досі хочеться вірити, що космос існує

Поряд твого плеча…