Астронавт..

Наодинці у космосі цьому,

немає поруч нікого, ніде.

Ті всі зорі мільйон років тому

вже померли й висвітають своє.

Наодинці, нічого не чути,

наче все навкруги - пустота.

Хоч не може нічого ще бути

багатшим ніж косможиття.

Астронавт я безкорабельний,

не прив'язаний, просто пливу.

Не знаю свою я планету.

Не знаю для чого живу.

Чи я можу вернутись на Землю?

Чи треба мені, хто я є?

Фінал мій далекий та темний.

Та неясним буття моє є.

Я пливу, наче нуль гравітації.

І у розумі вільний потік.

Себе гартую тьмяними шансами,

вже котрий світловий рік.

Крізь комети, планети та зорі.

Я гублюся для чого не зна..

Простягни мені руку, я зловлю,

притягнуся до тебе, Земля.

Я лиш хочу вірити й знати,

не один я у світі навік..

Ти ще можеш мене покохати?

Я жити без тебе не звик..