Атлантіда

Вабить мене в краї незнані далекі

В царство ледяних шпилів і червоної міди

Через плечі віків озирнулась до мене Ревекка

Душу пестять образи Атлантіди

Ваблять мене підземні печери ґроти

Оази пустель безлюдних

Екваторіальний промінь злотний

Мій дух остудить.

1914. Київ