AUGUST

покірно і тихо

кануть у вічність

серпневі ночі

близько і далеко

водночас

твої очі

ніхто так не любить

як я

бо час вже лукавить

а мені все ще мало

і сонця

і твого лиця

солодкі і ніжні

повиснуть ще трохи в повітрі

ночі серпневі

як цілунки

із присмаком малини

малюнком ляже на тілі

твоє ім'я

від забуття

так ніхто не береже

як я

який це гріх

спати у серпні

коли землею котиться

твій сміх

коли ночі

щедрі й грайливі

струшують зорі з неба

кидають до ніг

нема вже меж

у просторі і часі

між двома

лиш мить

коли стануть навічно одним