Автодім

Ми жили в домі на колесах —

дороги співали під нами,

а замість шпалер — жуйки липкі,

як спогади, що не відлипають з пам’яті.

Світ крутився, як диск старої платівки,

ми сміялись крізь бензиновий вітер.

А вітчим сказав:

«Я ж винен, гай, хай відсижу,

бо й не втечеш від совісті — навіть на колесах».

Він пішов грати у футбол —

шукати ворота між минулим і правдою,

а я лишилась у тісному салоні,

де тиша пахла м’ятою і провиною.

І сон зупинився —

як двигун, що раптом згадав,

що йому теж треба спочити.