Автопортрет з елементами розпачу
1.
будувати себе одиноким кретином
на підмурках всеядности
гріх самоти
не возводить а спалює те що нести
не зміє народжена з ласки дитина
я повинен забути сльозу осетина
що тікає за вітром з воланням пусти
меж волокнами зради в щілині фестин
помирає остання моя палестина
лицар чести закутий во трунву нудьги
уклякаю на світло а ви галикайте
у соборах своїх безімнних могил
але карти на стіл бо сподобали карти
білу мерію криці ілюзію спарти
і ніяким ослом не потоптаний пил
2.
синці під вікнами
синці
меж олов’яними синами
кролі залишилися з нами
як янголи на патиці
то вилиці
а гаманці
набиті чесними дарами
і в підмурівках сеї драми
прогризли істину корці
надходить гаспидна пора
червоні цяточки латини
лягли на горду пектораль
я нагодую півдитини
а пруст запросить на хрестини
або до ющенка на баль
3.
пробачте я не помирав
я просто ниів у закутку
я просто знав що ліліпутку
перелопатив бакалавр
я просто буде мало знав
про цю петицію фортуни
в рядках тринадцятої руни
закодувався мій конклав
тож йосипе перехрести
і плюнь во скопище занудне
і видихни цей нашатир
бо з брустурів чужої рудні
агамемнони ополудні
не трахнуться…
4.
і безпристрастіє твоє
тобі воздасться як нікому
у камізелику вузькому
надходить істинний клієнт
який чудовий шансоньє
налив причастіє зо споду
ясновельможний шубер глоду
глисті пошану воздає
я повертаюсь але вже
киртина яблуко порила
і прикидається вужем
у пазуху сховавши крила
ласує опівнічний джем
і усміхається
горила
автор: