Автопортрет

Я знов спустошений відсутністю душі,

а нутрощі наповнені солодшавим вином,

чого варте кохання без віршів,

чого вартує світ з відсутнім тихим сном.

Бродяга-чоловік витає між снігів,

і ноги його грузнуть поміж кучугурів,

шукав на гіллях лиш снігурів,

натомість відшукав він лиш паскудів.

Немає каяття тому бродязі,

немає і у нього майбуття,

вино в крові у нього у звитязі

своєї долі ноша, й тяжкого ярма.